Гори – це не горда Вавилонська вежа. Якщо гори хтось створив, значить це комусь потрібно. На відміну від Вавилонської вежі, в горах стовпотвор не передбачається. Підкорення гір – це харизматична доля невеликої елітної жменьки альпіністських лицарів без страху і докору. Як сказав один невідомий автор:
“Гора, як жінка – і приваблива, і недоступна, і підступна, і мінлива, але відчуваєш пихатий захват при її завоюванні”. Альпінізм – один із найнебезпечніших видів спорту. Дуже вірно зауважив перший голова Радянського Альпіністського Союзу М. В. Криленко: “Альпінізм – це школа мужності”. Справді, треба бути відважною людиною, щоб наважитись штурмувати вередливі і примхливі гірські вершини. І чим небезпечніший і важчий маршрут, тим азартніше його долати. Королем (а точніше царицею) серед гір є найвищий пік Землі – Джомолунгма. Її підкорення дорівнює Золотій Олімпійській медалі. Але Еверест (з 1856 друга назва) – і найнебезпечніша гора, тут гірський Молох як данина пожирає велику кількість альпіністів. Щоправда, у відсотковому відношенні найбільш кровожерливою горою вважається Аннапурна. У тенісі найпрестижнішою нагородою є кубок «Великого Шолома», де необхідно виграти чотири великі турніри. В альпінізмі вагомою нагородою та верхом майстерності (та везіння) вважається підкорення всіх чотирнадцяти восьмитисячників (гори, що перевищують висоту 8 км). Цей приз називається “Корона Землі” – його вдалося завоювати лише тридцяти щасливим альпіністам. В основному йдеться про професійних альпіністів. Але існує і аматорський альпінізм, де потрібна мінімальна підготовка. Наприклад, багато японців роблять сходження на священну гору Фудзіяму. Або з паломницькими та туристичними цілями підіймаються на гору Сінай. Також популярний маршрут на гору відьом – Брокен. Існує і безліч інших високогірних місць, куди прокладені стежки, спеціально адаптовані для аматорів. Але День альпінізму – це все-таки свято для професійних підкорювачів гір. Якщо в багатьох країнах алкоголь продають (офіційно) з 21 року, то на штурм гірських вершин допускаються люди не молодші 24 років. Альпінізм — це переважно груповий вид спорту. Поодинці гори наважуються підкорювати лише найбезстрашніші люди. У горах дуже важливою є дружня підтримка. Як у Висоцького співається: «Хай він у зв’язці в одній із тобою — там зрозумієш, хто такий». Що тягне людей на такі ризиковані експерименти? Хтось хоче просто випробувати себе. Для когось це своєрідна релігія: обов’язково треба злазити на гірський храм і там помолитися. Парашутист відчуває адреналінове струс, стрибаючи з небес на землю. А альпініст отримує свою «наркотичну» порцію, дерючись до небес. Гори – це загадка. І людина теж загадка. Ось хоробрі гірські орли і намагаються розгадати ці загадки. Що може бути краще за гори? Будь-який альпініст відповість словами Висоцького: «Краще гір можуть бути лише гори, де ще не бував». Мисливцям зазвичай бажають «ні пуху ні пера», а мисливцям до гірських вершин побажаємо, щоб друг не «виявився раптом і не друг, і не ворог, а так».
