1. Загальні проблеми безпеки у предметній діяльності людини
В даний час існує ціла галузь психологічної науки – психологія безпеки, що вивчає психологічні причини НР, що виникають у процесі предметної діяльності та шляхи використання психології для підвищення безпеки в цій діяльності.
1.1 Психологія безпеки діяльності
Альпінізм, як вид предметної діяльності, включає характерні для інших видів діяльності риси. Тому, розглядаючи психологію безпеки в альпінізмі правомірно користуватися загальними положеннями та висновками з психології праці, військової та спортивної, а для рятівної служби та медичної психології (положення деонтології). Результуючим мірилом безпеки є кількість НР. Тому слід розглянути загальні закономірності травматизму.
Статистика показує; що у чоловіків віком від 15 до 36 років найбільш поширеною причиною смерті є НР! Основними методами охорони праці (забезпечення безпеки предметної діяльності) є використання техніки безпеки, що включає виключення небезпеки, засоби захисту, навчання безпечним прийомам роботи, організація умов безпечної роботи. У системі радянського альпінізму всі ці елементи техніки безпеки якось ураховуються.
Згідно з тією ж статистикою, головним винуватцем НР як правило, є не умови діяльності і не її організація, а сама працююча людина, яка з тих чи інших причин не дотримувалася правил, порушувала нормальний процес діяльності, не використовувала засоби захисту і т.д. -90% СР відбувається з вини людини.
Існують цілком об’єктивні причини можливості НР.
Перша — розширився діапазон можливостей в альпінізмі завдяки вдосконаленню технічного забезпечення, проте при цьому збільшилася складність і тривалість сходжень, розширилося і коло реакцій зовнішнього світу у відповідь, зросла і величина його впливів. Людина за своїми фізичними можливостями часто істотно відстає від рівня збільшеної небезпеки. Незважаючи на вдосконалення засобів захисту, вміння вибирати способи дії з урахуванням небезпеки, небезпека зростає швидше, ніж людська здатність протистояти їй.
Друга (причина, яка не так явно виявляється в альпінізмі) — зростання ціни помилки. На більш складних та напружених маршрутах «дрібниця» призводить до загибелі.
Третя – адаптація людини до небезпеки. В альпінізмі це повсюдне рух «на межі зриву» на важких маршрутах, навмисне порушення правил безпеки через дрібних поточних вигод. Одна з причин адаптації це непоінформованість про НР, що відбуваються.
При навчанні та вдосконаленні в альпінізмі слід знати, що адаптація до небезпеки неминуче призводить до адаптації до порушення правил безпеки.
Усі розглянуті закономірності створюють якусь загальну тенденцію до підвищення небезпеки альпінізму і зростання травматизму. Крім цих загальних причин, існують і різноманітні суб’єктивні чинники, головним чином психологічного порядку, що сприяють виникненню СР з вини людини. Далі, коли СР сталася не з вини людини, часто вона мала змогу раніше виявити, передбачити і запобігти СР.
СР у процесі предметної діяльності є результатом складної взаємодії різнорідних факторів:
суб’єкта з його фізичними та ідеальними даними (уявленнями, цілями, мотиваціями тощо);
середовища та матеріальних засобів, – матеріальних та соціальних умов діяльності;
чинної організації з різними писаними та неписаними правилами, нормою, тощо
При виявленні зв’язку між цими чинниками слід спиратися на діалектичний, системний підхід — при аналізі СР проводити як ситуаційний аналіз, а й системний, який розглядає ці чинники.
1.2 Категорії, що визначають безпеку та їх взаємозв’язок
Розглядаючи структурну схему альпіністської діяльності, можна виділити категорії, що створюють небезпеки та категорії, які захищають людину від цієї небезпеки. У процесі діяльності ми можемо виділити три категорії, які визначають її безпеку:
– сама людина;
– весь комплекс, у якому діє (його супутники, зброї, середовище);
– система заходів безпеки, що включає засоби впливу на людину і на весь процес її роботи.
