По ігровим амплуа в сучасному баскетболі розрізняють такі позиції – атакуючий захисник, захисник, що розігрує, легкий і важкий форварди, а також центрофорвард. Одним з основних гравців на майданчику є захисник, що розігрує, або як його називають “плеймейкер”. Назва цього слова походить від англійського слова “playmaker”, що в перекладі означає той, хто робить гру або диригент. Розігруючий гравець найбільше володіє м’ячем під час гри, він веде гру всієї команди. Він повинен чудово бачити ігровий майданчик, мати філігранний дриблінг і повинен вміти видати гарний пас. Зазвичай атакуючі захисники розпочинають атаку своєї команди, але також беруть участь у грі та нерідко завершують атаку дальніми кидками. Форварди свої атаки зазвичай проводять із країв майданчика, а центрові – з близької відстані. У команді центрфорварди зазвичай найвищі гравці в командах та їхнє основне призначення – боротьба під чужим та своїм щитом.
Центрові гравці зараз перетворилися на особливу касту. Радянська школа центрових гравців свого часу була однією з найсильніших. Вона виховала таких видатних гравців, як Олександр Бєлов, Володимир Ткаченко, Арвідас Сабоніс, Яніс Круміньш, Отар Коркія та ін.
Особливо нині цінуються гравці-універсали, які, коли це необхідно, можуть досконало грати і на інших позиціях. Велике значення набуває поняття, як “командний гравець”. Легендарний центровий гравець Біл Рассел прославився своєю прихильністю до командної гри, що дозволило йому 11 разів перемогти в чемпіонаті НБА разом зі своїм клубом ”Бостон селтікс”. Його постійний суперник із команди ”Філадельфія уорріорз“, який за класом гри не поступався Расселу, але віддавав перевагу персональній грі, але не грі на команду, і в результаті лише один раз зміг стати чемпіоном НБА.
Стандартною схемою розміщення вважається схема 2-1-2. Але протягом гри тренер будь-якої миті може змінити звичну тактичну розстановку. Наприклад, може виставити на ігровий майданчик одночасно двох-трьох центрових. Адже зрештою успіх команди визначається правильно обраною тактикою, а не лише індивідуальною майстерністю польових гравців. Так класичним прикладом може бути фінальна гра олімпійського турніру 1972 року. Головний тренер збірної СРСР, Володимир Кондрашин розуміючи, що його гравці поступаються баскетболістам збірної США, побудував гру від оборони, нав’язав супернику незвичну йому гру, що зрештою принесло перемогу збірній СРСР.
У грі баскетбол розрізняють два типи захисту – зонна та персональна. При зонному захисті кожен гравець команди може опікуватися будь-яким суперником, який знаходиться у відведеній йому ділянці майданчика. У разі персонального захисту кожен баскетболіст опікується лише ”своїм” гравцем. Великий ефект приносить так званий пресинг – один із видів активної оборони, при якому суперника опікуються не лише поблизу свого щита, а й на далеких підступах до нього, часто на всьому ігровому майданчику. Основною метою пресингу є не дати супернику спокійно проводити розіграш м’яча та організувати атаку.
Особливе місце під час гри займає боротьба під щитом. Одна з баскетбольних заповідей каже – ”Хто виграє щит – виграє матч”, і отже, одним із основних показників гри баскетболіста є показник за кількістю підбирань та блок-шотів.
Індивідуальна майстерність більшості професійних гравців складається з багатьох компонентів. Дріблінг навіть без візуального контролю м’яча дозволяє гравцеві моментально оцінювати зміну ігрової ситуації на майданчику. Різні фінти, які дають можливість ввести в оману суперника – обманні рухи м’ячем, ногами, руками, поворотом голови і тіла, поглядом та ін. Гра в пас. Особливо цінується так званий прихований пас, коли здійснюється передача м’яча, не дивлячись на гравця, якому він адресується. Ще один хитрий прийом із багатого арсеналу майстрів баскетболу – пас із-за спини. Гравець тримає м’яч за спиною, а потім раптом перекидає його через голову партнеру. Кидки в баскетболі виконуються в русі та з місця. Таких кидків існує безліч – кидок “гаком”, коли рука гравця, що стоїть боком до кошика супротивника, рухається по дузі, кидок у стрибку, кидок у кошик зверху та ін. Також у баскетболі дуже важливо, поряд з технікою володіння м’ячем, правильно вміти грати без м’яча.
