Асана – це досконала стійкість тіла, сталість розуму та доброзичливість духу.
Часто можна зустріти міркування про асану, як про будь-яку зручну позу. Але якби це було так, то йшлося б тільки про асани задоволення (бхагасанах), які практично не вимагають високого контролю уваги, а зовсім не про йога асани.
На початку практики, щоб досягти стійкості та стану комфорту в асані, необхідно докладати певних зусиль для отримання навички контролю уваги у різних положеннях тіла.
У міру набуття досвіду зусилля, спрямоване виконання асани, втрачає природу зусилля, й у внутрішньому просторі панує стан безмежного буття, як у єдине ціле злито свідомість тіла, розуму й душі.
Однак, щоб досягти такого стану, при якому в будь-якому положенні тіла свідомість не відчуває коливань у вигляді зусилля, потрібні роки, але найчастіше десятиліття безперервної йогічної практики, що супроводжується підтримкою високого рівня відчуженості.
Аналізуючи інтерпретацію терміна асана одного з найавторитетніших джерел з йоги – «Йога сутр» Патандажалі, ми можемо зустріти такі варіанти:
Йога-шастри розповідають про те, що в природі існує 8400000 асан, які Шива, батько йоги, подарував людям.
Найчастіше у різних йогічних системах використовується близько 100 – 300 основних асан, які регулярно використовуються у різноманітних тренувальних послідовностях. В одних системах — кількість асан фіксована, в інших — відбувається постійне оновлення та адаптація до сучасних умов існування людини.
Стародавній мудрець Гхеранда у своїй праці «Гхеранда-самхіту» визначив 32 пози як найважливіші:
Завдяки цим позам людина може отримати величезну кількість благ, проте лише 11 з цих асан вважаються ключовими.
Саме їх перераховує йог Сватмарама, учень Гаркшанатха, у тексті «Хатха Йога Прадіпіка»:
Серед усіх перерахованих асан падмасана і сиддхасана займають ключову позицію, зважаючи на те, що якісне освоєння ними відкриває дорогу для оволодіння наступними щаблями йоги.
Поринаючи в глибину самого себе, садхака (практикуючий йогу) досягає своєю увагою найдрібніших частинок свого тіла, що допомагає опанувати мистецтво повного розслаблення.
Практика асан з використанням певних схем дихання допомагає «повернути» свідомість із зовнішніх об’єктів сприйняття на внутрішні, відкриваючи цілий всесвіт потенційних можливостей та знахідок.
Такий стан називається пратьяхара, слідом за якою «розгортається» дхарана — зосередження уваги на одній області, кульмінацією якої є дхьяна — глибокий стан понад концентрацію на заданому об’єкті з повним відключенням подразників, що відволікають.
Саме тут закладається стійкий фундамент відчуженості — вайрагів.
Коли досягається об’єднання розуму тіла, розуму та душі, тоді людина залишає межі світу протилежностей і виходить з-під впливу різноспрямованих тенденцій: задоволення та болю, спеки та холоду, честі та безчестя.
У момент набуття завершеності в асані ми відкриваємо собі блаженство і щастя, які ніщо не в змозі затьмарити. Те, що потрібно досягти — досягнуто, те, що має здійснити, розгортається у всій красі та повноті.
Крім інструменту роботи зі своєю свідомістю, асана також безпосередньо впливає і на фізіологію тіла. Виконання різних поз із концентрацією зусилля на тій чи іншій ділянці тіла призводить до активізації та покращення функцій конкретних органів.
Також ряд асан впливає на симпатичну нервову систему, призводячи до активізації, а деякі асани, навпаки, впливають переважно на парасимпатичну нервову систему.
Крім того, асана, впливи на органи нейрогуморальної регуляції та залози внутрішньої секреції здатна надати оптимізуючий ефект на роботу певної залози (наприклад, саравангасана – на щитовидну залозу) і за допомогою цього надати сприятливий ефект на пов’язану з даною залозою чакру (у даному прикладі на вішудху) .
